Дердюк Наталія, с. Розділ, Запорізька область

Центр допомоги та логістики "Паляниця" продовжує рубрику "Історії війни". Це історії переселенців, які були вимушені покинути рідні домівки внаслідок агресії російської федерації. 

Дердюк Наталія

Мене звати Наталія. В мене п'ятеро дітей: Каріна 2004 р.н., Дмитро 2007 р.н., Олександра 2010 р.н., Іванна 2014 р.н., Ярослав 2018 р.н. Проживали ми в Запорізькій області Василівського району с. Розділ. Завдяки голові селища Каліману Сергію Анатолійовичу у села була друга назва «Беверлі Хіллз». Після народження Ярослава мене і діток покинув чоловік не витримавши навантаження. Але я не опустила руки. Самостійно купила будинок та облаштувала його по потребах дітей. У 2021 року я стала тещою, а у липні цього ж року я стала бабусею, моя донька Каріна народила хлопчика Матвія. Новий рік ми всі разом святкували вже в нашому будинку. У мене була робота та великий огород, на якому я дуже любила поратись. 24 лютого 2022 року почалась війна. 26 лютого бойовики рф були вже в нашому селі. Ми були змушені спуститись до підвалу і просиділи там 9 днів не виходячи з нього. Потім трохи заспокоїлось і ми вийшли подихати свіжим повітрям, але знову приліт ракети і знову підвал. Дуже важко було, адже у підвалі нас було 8-о – 5 дітей, я і донька з чоловіком. Спали по черзі. Бойовики рф почали нишпорити по домівках. Їжа закінчувалась, у мене тромбоз, ревматизм серця та варікоз, змушена постійно приймати ліки. Придбати їжу та ліки стало не можливо із-за постійних обстрілів. Психологічно з кожним днем все важче було знаходитись в підвалі. У мене 5-о дітей і я не хотіла втратити ні кого з них. 14 травня 2022 року голова селища сказав що треба виїжджати. Все наше життя умістилось в декілька валіз. З важким серцем ми змушені були покинути свій дім і все що було у домі. В одну мить, все до чого ти йшов довгих 20-ть років, закінчилось і ти знову залишився на вулиці. Голова селища самостійно вивіз нас та ще три сім’ї, за що ми йому дуже вдячні. Приїхали до Кам'янського, місцеві волонтери не залишили нас самих. Допомогли хто чим зміг. Дякую центру допомоги та логістики «Паляниця» за їх добрий прийом. Людям, які допомагають волонтерам – великий уклін та шана.

Родина Дердюк

 

Поділитися