Центр допомоги та логістики "Паляниця" продовжує рубрику "Історії війни". Це факти, свідоцтво про те, як звіряча агресія російської федерації зруйнувала мирне життя українців. Це історії переселенців, які були вимушені покинути рідні домівки внаслідок агресії російської федерації. Родина Сольоних. Надія, її внучки, старша Даша та молодша Маша 2003 р.н. і правнук Тимур 2022 р.н. Проживали в м.Сєвєродонецьк Луганської області.
До початку війни в 2014 році ми проживали в м. Сєвєродонецьку. Я народилась в м. Попасна Луганської області. В 1972р. я поїхала навчатись в м. Севородонецьк і залишилась там жити. Вийшла заміж, народила двох дітей і стала бабусею чотирьох онуків. Першу хвилю нападу російської федерації в 2014 році на нас ми витримали і не виїжджали. Після другою хвилі нападу 24.02.2022р., коли наше місто руйнується кожного дня, було прийнято рішення про виїзд для спасіння своїх життів. Знайшли прихисток у м. Камʼянському. Живимо в цьому місті з квітня 2022 року. За цей час старша онучка народила сина Тимура і я стала прабабусею. Молодша онучка вчиться на третьому курсі Полтавської медичної академії у майбутнім мріє стати стоматологом. Саме місто хоч і маленьке, але дуже затишне і люди тут добре допомагають, всім хто втратив житло або змушений виїхати у більш безпечне місто. Для зручності тимчасово переміщених осіб видача гуманітарної допомоги організована у різних частинах міста. Дуже хочеться додому, але на жаль зараз в м. Северодонецьк повертатись не можливо, там постійно ідуть бої. Віримо в ЗСУ і дуже чикаємо перемоги.
