Центр допомоги та логістики "Паляниця" продовжує рубрику "Історії війни". Це факти, свідоцтво про те, як звіряча агресія російської федерації зруйнувала мирне життя українців. Це історії переселенців, які були вимушені покинути рідні домівки внаслідок агресії російської федерації. Родина Савченко. Сергій та Світлана. Їх доньки: Ольга 2008 р.н. та Катерина 2013 р.н. з м. Слов'янськ, Донецької області.
До початку війни ми жили дуже добро – я працювала у казначействі, чоловік газорізальником на заводі «Бетонмаш», доньки ходили до школи. Своїми силами будували будинок. В 2020 році закінчили будівлю, дуже цьому раділи. Мріяли з весни зайнятись благоустроєм нашої прибудинкової території — прибудувати ганок та альтанку, засадити квіти, дерева, город.
Але прийшла війна. Ми всією сім'єю у лютому перехворіли на COVID. В ранці 24.02.2022 року муж пішов на роботу після хвороби та швидко повернувся додому. Вся його праця закінчилася, зарплату навіть за січень не доплатили. З 8 березня ми з дівчатами втомились бігати вночі на перший поверх, це було саме безпечне місто, матрац поклали на підлогу та цілий місяць там проводили. Було дуже страшно, дуже часто літали літаки, а в нас є страх на них ще з 2014 року. Дуже часто були вибухи, майже цілими днями, дякувати Богу, що нас уберіг. В квітні, сестра Тетяна з її чоловіком вивезли нас з доньками та моєю невісткою Оленою до м. Кам'янського. Чоловік залишився в рідному місті, доглядати стареньких батьків. Їхали майже 12 годин, бо було багато машин. Саме в цей день проїжджаючи м. Краматорськ чули гучні вибухи, тільки ввечері дізнались, що то підірвали центральний вокзал у самому місті. Дуже моторошно стало, адже там загинули ні в чому не повинні люди, які як і ми тікали від нападу рф. У м. Кам'янське нас зустріла мамина подруга Людмила Вікторівна, вона нас нагодувала та дала нам двокімнатну квартиру. Ми їй дуже вдячні за її допомогу. Відходили декілька днів. 12 квітня пішли до Центру надання адміністративних послуг оформляти документи тимчасово переміщених осіб. Побачили, що таких як ми, дуже багато. З цього і почалось наше життя у м. Кам'янське. Дуже вдячні всім волонтерам, котрі нами займаються, допомагають, бо без цієї допомоги було б дуже складно.
