Центр допомоги та логістики "Паляниця" продовжує рубрику "Історії війни". Це факти, свідоцтво про те, як звіряча агресія російської федерації зруйнувала мирне життя українців. Це історії переселенців, які були вимушені покинути рідні домівки внаслідок агресії російської федерації. Родина Петренко. Микита та Рузанна, та їх донька Аліса 2016 р.н. З м. Крамоторськ Донецької області.
Мене звати Рузанна. В 2011 ми одружились. Чоловік працював автослюсарем, я до народження доньки працювала продавцем консультантом. В 2016 році народилась Аліса і ми почали пізнавати батьківську радість. Аліса почала ходити на гімнастику. З початку 2022 року пішла до підготовчого гуртка для дошкільнят. Я навчалась в автошколі та мала получити водійські права. Планувала вийти на роботу, продавцем консультантом, після того як Аліса піде до першого класу. Потрошку робили ремонт у своєму домі та влітку планували построїти теплицю. 24 лютого 2022 року, коли почалась війна ми, як і багато інших не планували виїжджати одразу. Мали надію, що ось-ось все скінчиться. Але закінчився лютий, закінчувався березень, тише не ставало, а тільки все гучніше та страшніше. День і ніч в підвалах та коридорах, та перелякані очі доньки. В квітні було оголошено про евакуацію. Ми змушені разом із донькою виїхати до м. Камʼянського. Чоловік змушений залишитись в Крамоторську. Іноді приїздить у гості. Місто прийняло дуже добре.
