Центр допомоги та логістики "Паляниця" продовжує рубрику "Історії війни". Це факти, свідоцтво про те, як звіряча агресія російської федерації зруйнувала мирне життя українців. Це історії переселенців, які були вимушені покинути рідні домівки внаслідок агресії російської федерації. Знайомтесь - родина Стафєєвих Олександр та Марина, їх син Олег та його дружина Ярослава. Проживали в м.Бахмут Донецької області.
Далі даємо слово Марині.
Ми разом з сином працювали на державному підприємстві «Артемсіль», яке добувало сіль для всієї України. Мій чоловік пенсіонер. Невістка працювала продавчинею в супермаркеті. 24.02.2022 року після другого вторгнення росії до нашої держави, ми продовжували працювати і не хотіли виїжджати з рідного міста, все мали надію, що все повинно ось-ось скінчитись. Навіть після того як наш завод був зруйнований ми ще вірили у найкраще. Витримувати звуки вибухів ставало все неможливіше та страшніше. Після того, як на наших очах було зруйновано в 5-ти поверховому будинку цілий під’їзд, зрозуміли, що потрібно рятувати соє життя. За кілька годин зібрали все саме необхідне, адже взяти з собою багато речей не можливо. Ми виїхали до м. Камʼянського. Спочатку орендували однокімнатну квартиру за 3000,0 грн. але власниця квартири вирішила її продавати. Дуже довго ми шукали нове житло, тому що у місті дуже багато тимчасово-переміщених осіб і воно не розраховано на таку кількість людей. Насилу ми знайшли 2-ох кімнатну квартиру за 6000 грн. Живемо всі разом на пенсію чоловіка, допомогу від держави як ВПО гуманітарну допомогу, яку самостійно організовують волонтери Камʼянського.
