Центр допомоги та логістики "Паляниця" продовжує рубрику "Історії війни". Це історії переселенців, які були вимушені покинути рідні домівки внаслідок агресії російської федерації. Родина Вінник, з міста Авдіївка, Донецької області.
Ми - родина Віннік. Сергій та Юлія, донька Анастасія 2008 р.н., батьки Степан та Валентина 1951 р.н., які є вимушеними переселенцями із м. Авдіївки. Усі роки війни на Донбасі ми жили в Авдіївці зовсім поряд із Донецьком. Були обстріляні, але в період тимчасового затишшя – перемир'я, в душі тепліла надія, що все скоро повинно закінчитись. І наше, хоч і маленьке, але дуже улюблене містечко житиме і процвітатиме. В Авдіївці знаходиться найбільший у Європі коксохімічний завод, на якому ми з чоловіком працювали. Чоловік ремонтував коксове обладнання, я працювала у вугле-підготовчому цеху. Донечка навчалася в Авдіївській школі № 1 (яку згодом спалили до тла). Сім'я, будинок, робота, налагоджений побут – все це раптово було зруйновано. Рятуючись нам довелося все залишити і виїхати. Виїжджали із міста під обстрілами, які лунали звідусіль. Батьків - маму та лежачого батька вивозили волонтери. Тимчасовий притулок ми знайшли у близькому за духом промисловому м. Кам'янське. Чоловіку надали роботу на одному з підприємств корпорації “Метінвест” та заселили у профілакторій. У місті працюють гуманітарні штаби, волонтери які допомагають речами та продуктами першої необхідності. Хороше місто, чуйні люди дають можливість відволіктись від тих жахів, які ми були змушені пережити у власному місті.
